Спасибо автору
Информация о работе
Подробнее о работе
Оказіональні найменування особи в російській поезії 60 – 90 років ХХ ст.
- 29 страниц
- 2014 год
- 280 просмотров
- 0 покупок
Гарантия сервиса Автор24
Уникальность не ниже 50%
Фрагменты работ
Проблема номінації є однією з центральних у сучасному мовознавстві. Вивченню нових номінативних одиниць лексичного рівня, які наочно ілюструють шляхи і форми розвитку мови, поповнюючи його словниковий склад, закономірно приділяється велика увага дослідників. У лінгвістичній літературі останніх десятиліть об’єктом аналізу обираються оказіональні слова – номінативні одиниці, які відображають взаємодію між мовою і мовленням й утворюють специфічну категорію лексичних одиниць, котрим властиве індивідуальне, усвідомлене одним або кількома носіями мови контекстне значення. Оказіональні слова вивчаються у різних аспектах – лексикологічному, словотвірному, стилістичному, лексикографічному, соціолінгвістичному...
Розділ І. Неологізм як явище словотвору
Перш ніж перейти безпосередньо до вивчення специфіки мовотворчості російських поетів періоду 60-90-их рр. ХХ століття, зупинимося на розрізненні термінів неологізм, потенційне слово, оказіоналізм у сучасній мовознавчій науці. Серед мовознавців немає єдності в трактуванні термінів неологізм, оказіоналізм.
Термін потенційне слово зустрічаємо вперше в працях Г. О. Винокура: “У кожній мові, поряд зі словами, що вживаються у щоденній практиці, існують, крім того, свого роду “потенційні слова”, яких практично немає, але які могли б бути, якби того забажала історична випадковість. Те, що живе у мові підсвідомим життям, чого немає в реальному мовленні, але воно дається як натяк у системі мови, проривається назовні в подібних явищах мовного новаторства, яке перетворює потенційне в актуальне” [3 , 15].
В енциклопедичному словнику “Українська мова” ми знаходимо таке визначення: “Потенційне слово – слово, що може бути утворене за певним словотвірним типом, або те, що існує в мовленні, але ще не увійшло в мову. Потенційні слова здебільшого можливі за наявності словотворчих парадигм похідних слів, усі члени яких реалізовані” [24, 473].
Неоднозначно тлумачиться у мовознавстві й термін оказіоналізм. Він є найпоширенішим у сфері науки про словотворення. Більшість мовознавців схиляється до думки, що оказіоналізми – це слова, утворені за непродуктивними моделями, вживані лише в умовах певного контексту (Ликов, 1976; Земська, 1972 та ін).
Лопатін В.В. об’єднує терміни потенційне слово й індивідуально-авторське вживання в слові оказіоналізм, бо, на його думку, обидва ці терміни означають слова, які відсутні у мовній традиції. Такі слова створюються у момент мовлення, а всі інші, звичайні, слова лише відтворюються [14, 71].
Слід погодитися з В. В. Лопатіним у тому, що й потенційні слова несуть у собі частину новизни, їх не завжди відрізняють від індивідуально-авторських, бо обидві групи утворюються оказіонально (в момент мовлення).
Суттєвим є зауваження О.А.Земської: “…потенційні слова і оказіоналізми – два полюси словотворення. Перші є реалізацією законів словотворення, другі – порушенням цих законів. Це антиподи, проте і перші, і другі демонструють можливості, закладені в системі мови. Перші – це слова, які вже проклали шлях, другі – це можливості з великою затратою сил пробитись на поверхню”. До цього можна лише додати уточнення: не обов’язково індивідуально-авторському утворенню з “великою затратою сил пробиватися на поверхню” [10, 27]. Створені письменником слова можуть назавжди залишитися лише словами його твору, не влитися у загальний фонд, але це і не обов’язково, бо основна їхня функція – художньо-естетична. І саме завдяки їй вони є джерелом збагачення мови, її естетичних та емоційних властивостей.
У середині ХХ століття були створені всі необхідні умови для становлення спеціальної лінгвістичної дисципліни – неології, з науковим апаратом і своєю історією, яку можна схарактеризувати як історію диференціації різних типів нових слів...
Проблема номінації є однією з центральних у сучасному мовознавстві. Вивченню нових номінативних одиниць лексичного рівня, які наочно ілюструють шляхи і форми розвитку мови, поповнюючи його словниковий склад, закономірно приділяється велика увага дослідників. У лінгвістичній літературі останніх десятиліть об’єктом аналізу обираються оказіональні слова – номінативні одиниці, які відображають взаємодію між мовою і мовленням й утворюють специфічну категорію лексичних одиниць, котрим властиве індивідуальне, усвідомлене одним або кількома носіями мови контекстне значення.
1. Білодід І. Мови чисті джерела: Із спостережень над деякими явищами неології в сучасній українській художній прозі. // Вітчизна. – 1979. - № 10. – С. 133 – 144.
2. Виноградов В. В. Русский язык. – М.: Высшая школа, 1972. – 609 с.
3. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. – М.: Учпедгиз, 1979. – 499 с.
4. Вознесенский А. Собрание сочинений. В 3-х томах. Т.1. – М. : Худож. литература, 1983. – 463 с.
5. Вокальчук Г.М. Авторські новотвори в поезії 20-30-х років // Культура слова. Вип. 4. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 59 – 62.
6. Высоцкий В. Поэзия и проза. – М.: Кн. палата, 1989. – 448 с.
7. Гладышев В. В. Филологический анализ текста как средство проникновения во внутренний мир поэта // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1998. - №1. – С. 49 – 53.
8. Горпинич В. О. Будова слова і словотвір. – К.: Радянська школа, 1977. – 117 с.
9. Евтушенко Е. Граждане, послушайте меня… Стихотворения и поэмы. – М.: Художественная литература, 1989. – 495 с.
10. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. – М.: Просвещение, 1975. – 304с.
11. Клименко Н. Ф., Карпіловська А., Кислюк Л. Неологізми в аспекті частиномовної належності // Динамічні процеси у сучасному українському лексиконі. – К., 2008. – С. 200 – 201.
12. Клименко Н. Новотворення чи мавпування? // Урок української. – 2003. – №5. – С. 23-25.
13. Колоїд Ж. Невипадкові випадковості / Про літературно-художні антропоніми та відантропонімні назви // Рідний край. – №1. – Полтава, 2005. – С. 72 – 76.
14. Лопатин В.В. Рождение слова. – М.: Наука, 1979. – 151с.
15. Новиков В. Живая вода / Заметки о языке поэзии В. Высоцкого // Русская речь. – 1988. - №1. – С. 31 – 38.
16. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. Шведовой Н. Ю. – М.: Русский язык, 1984. – 797с.
17. Русанівський В.М. Мова химерного роману // Мовознавство. – 2006. – № 4. – С. 3 – 22
18. Словарь русского языка: В 4-х т. / Под ред А. П. Евгеньевой. Т. 1–4. – М.: Русский язык, 1985 – 1988.
19. Соколова С.О. Семантичний аспект словотвірної мотивації // Мовознавство. – 2000. – № 2-3. – С. 33 – 41.
20. Стишов О. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ століття // Мовознавство. – 1999. – № 1. – С.7 – 21.
21. Стишов О. Оказіоналізми в мові українських ЗМІ кінця ХХ – початку ХХІ ст. // Культура слова. Вип. 64. – К.: Наукова думка, 2004. – С. 62 – 67.
22. Стратулат Н.В. Семантична неологізація як спосіб збагачення словникового складу української мови // Мовознавство. – 2007. – № 3. – С. 69 – 77.
23. Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – 393с.
24. Фекета І. І. Найменування професій жінок чоловічими назвами // українська мова та література в школі. – 1969. - № 3. – С. 86 – 87.
25. Чабаненко В.А. Стилістичні можливості словотвірних варіантів // Українська мова і література
Форма заказа новой работы
Не подошла эта работа?
Закажи новую работу, сделанную по твоим требованиям
